Згідно з соціологічними даними «Як відбудовувати Україну — соціологічне опитування громадян та представників бізнесу – Transparency International Ukraine», 94% українців вважають корупцію критичною загрозою для держави. Це породжує чимало спекуляцій навколо теми. Проаналізувати реальний стан справ та спростувати популярні теорії допоможе Андрій Білецький, адміністративний директор Міждисциплінарного науково-освітнього центру протидії корупції (ACREC).
Міф 1. Корупція існує тільки в органах влади
“Влада – не єдина сфера в Україні, де можна зустріти корупцію ”, – пояснює Білецький. – “Ми звикли говорити про те, що корупція виникає лише у взаємовідносинах «громадяни-влада», «бізнес-влада». Це – далеко не так”.
Корупція може існувати на рівні взаємовідносин «бізнес-бізнес», «громадяни-громадяни»: це, наприклад, розкриття конфіденційної інформації працівником з метою отримання неправомірної вигоди; будь-який вид фаворитизму (непотизм, клієнтелізм) тощо.
На превеликий жаль, корупція зустрічається і в громадській сфері – у вигляді поступок для сприяння отримання донорського фінансування чи фаворитизмі при здійсненні закупівель.
“Корупція – це зловживання наданою особі владою задля отримання вигоди. А отже, там, де існують повноваження – може існувати корупція”.
Міф 2. Перемогти корупцію допоможуть тільки “посадки”.
І так, і ні. “Покарання та «посадки» можуть бути ефективним способом боротьби з корупцією лише у взаємодії з превентивними методами”, – пояснює експерт. – “Наприклад, ми маємо злочин «незаконне збагачення», який майже неможливо виявити без такого превентивного заходу, як «електронне декларування»”.
Превентивними методами, які зарекомендували себе в європейських країнах, є:
- автоматизація адміністративних процесів для зменшення людського фактору (успішний приклад України – Дія)
- впровадження електронних систем для проведення тендерів (успішний приклад України – Prozorro)
- регулярний аудит державних установ та посадових осіб
- захист викривачів корупції (whistleblowers)
- проведення регулярних тренінгів з антикорупційної тематики для держслужбовців
- посилення незалежності антикорупційних органів
Превентивні та каральні методи боротьби з корупцією – це дві сторони однієї медалі, і фокус лише на одній з них може зменшити ефективність антикорупційних заходів.
Міф 3. Україна є однією з найкорумпованіших країн.
Проблема визначення рівня корупції в будь-якій країні полягає в тому, що всі рейтинги, індекси та статистики орієнтуються на непрямі показники присутності корупції.
Існують десятки підходів до вимірювання корупції: соцопитування (рівень сприйняття корупції / факти зустрічі з корупцією); статистика щодо кримінальних справ за корупційними злочинами, статистика судових вироків за корупційними справами. Але всі ці підходи мають один суттєвий недолік – вони є або суб’єктивною думкою, або показують ефективність інших гілок правопорядку (судової, правоохоронної). Таким чином, реальний рівень корупції в країні виміряти жодним інструментом неможливо.
“Часто можна зустріти думку: “Якщо в новинах багато розповідають про корупційні злочини, значить, корупції багато”. Але якщо корупцію викривають, якщо злочинцям присуджуються покарання – значить, ведеться робота з викорінення корупції із суспільної сфери.”
За рейтингом Corruption Index від Transparency International, Україна посідає 104 зі 180 місць серед країн світу. Вище неї, за рейтингом, знаходяться Об’єднані Арабські Емірати, Саудівська Арабія, Куба, Ангола – країни з недемократичними режимами, де немає побутової корупції, але поширена корупція найвищого рівня – політична. Але рейтинг не демонструє цих тенденцій.
При цьому, зважаймо, що частка корупційних злочинів в загальній структурі злочинності в Україні за останні 10 років становила 4.21%. Для порівняння, частка злочинів проти власності (крадіжка, грабіж, шахрайство тощо) становить приблизно 75%. Про що це говорить?
“Україна – це дійсно країна з непростою ситуацією в питанні корупції. Перед нами – величезне поле робіт, яке, однак, не стає меншим через постійний емоційний накал. Рейтинги і індекси коректно застосовувати тільки задля моніторингу прогресу країни щодо себе; порівнювати нас з іншими країнами некоректно, так само як навішувати на самих себе упереджені ярлики”.
Міф 4. Корупцію неможливо подолати – це наш менталітет.
Східноєвропейські країни, які раніше мали високий рівень корупції, змогли з часом подолати цю проблему – що дозволяє нам розвіяти славнозвісний міф про менталітет. Наприклад, Сінгапур, який у 1960-х роках страждав від системної корупції, зараз вважається однією з найменш корумпованих країн світу. За прикладом позитивних змін також звертаємось до Естонії, Грузії та Польщі.
Досвід країн-сусідів доводить, що корупція не є частиною менталітету суспільства, а радше наслідком неефективних інституцій та відсутності належного контролю.
Андрій Білецький коментує: “За останні роки в Україні спостерігається зростання громадянської свідомості. Не лише державні антикорупційні ініціативи, але й громадські “низові” організації включаються роботу і цим доводять, що українці готові до змін, адже громадський контроль є одним з найефективніших важелів впливу на корупцію”.
Незважаючи на виклики війни, Україна демонструє унікальні досягнення у боротьбі з корупцією – це впровадження системи електронних закупівель ProZorro, створення і робота антикорупційних органів (НАЗК, НАБУ, САП, ВАКС, АРМА), запуск системи електронного декларування, державних цифрових реєстрів.
Безсумнівно, для подолання корупції в Україні потрібна сильна політична воля, узгоджені дії всіх гілок влади та системні реформи, що вимагатимуть тривалих зусиль і стійкості громади. Успіх у цій боротьбі матиме критичне значення для майбутнього України.
Посилання на матеріал ACREC: 4 міфи про корупцію, які заважають з нею боротися – ACREC – Міждисциплінарний науково-освітній центр протидії корупції .
