Згідно з соціологічними даними «Як відбудовувати Україну — соціологічне опитування громадян та представників бізнесу – Transparency International Ukraine (відкриється в новій вкладці)», 94% українців вважають корупцію критичною загрозою для держави. Це породжує чимало спекуляцій навколо теми. Проаналізувати реальний стан справ та спростувати популярні теорії допоможе Андрій Білецький, адміністративний директор Міждисциплінарного науково-освітнього центру протидії корупції (ACREC).
Міф 1. Корупція існує тільки в органах влади
“Влада – не єдина сфера в Україні, де можна зустріти корупцію ”, – пояснює Білецький. – “Ми звикли говорити про те, що корупція виникає лише у взаємовідносинах «громадяни-влада», «бізнес-влада». Це – далеко не так”.
Корупція може існувати на рівні взаємовідносин «бізнес-бізнес», «громадяни-громадяни»: це, наприклад, розкриття конфіденційної інформації працівником з метою отримання неправомірної вигоди; будь-який вид фаворитизму (непотизм, клієнтелізм) тощо.
На превеликий жаль, корупція зустрічається і в громадській сфері – у вигляді поступок для сприяння отримання донорського фінансування чи фаворитизмі при здійсненні закупівель.
“Корупція – це зловживання наданою особі владою задля отримання вигоди. А отже, там, де існують повноваження – може існувати корупція”.
Міф 2. Перемогти корупцію допоможуть тільки “посадки”.
І так, і ні. “Покарання та «посадки» можуть бути ефективним способом боротьби з корупцією лише у взаємодії з превентивними методами”, – пояснює експерт. – “Наприклад, ми маємо злочин «незаконне збагачення», який майже неможливо виявити без такого превентивного заходу, як «електронне декларування»”.
Превентивними методами, які зарекомендували себе в європейських країнах, є:
- автоматизація адміністративних процесів для зменшення людського фактору (успішний приклад України – Дія)
- впровадження електронних систем для проведення тендерів (успішний приклад України – Prozorro)
- регулярний аудит державних установ та посадових осіб
- захист викривачів корупції (whistleblowers)
- проведення регулярних тренінгів з антикорупційної тематики для держслужбовців
- посилення незалежності антикорупційних органів
Превентивні та каральні методи боротьби з корупцією – це дві сторони однієї медалі, і фокус лише на одній з них може зменшити ефективність антикорупційних заходів.
Міф 3. Україна є однією з найкорумпованіших країн.
Проблема визначення рівня корупції в будь-якій країні полягає в тому, що всі рейтинги, індекси та статистики орієнтуються на непрямі показники присутності корупції.
Існують десятки підходів до вимірювання корупції: соцопитування (рівень сприйняття корупції / факти зустрічі з корупцією); статистика щодо кримінальних справ за корупційними злочинами, статистика судових вироків за корупційними справами. Але всі ці підходи мають один суттєвий недолік – вони є або суб’єктивною думкою, або показують ефективність інших гілок правопорядку (судової, правоохоронної). Таким чином, реальний рівень корупції в країні виміряти жодним інструментом неможливо.
“Часто можна зустріти думку: “Якщо в новинах багато розповідають про корупційні злочини, значить, корупції багато”. Але якщо корупцію викривають, якщо злочинцям присуджуються покарання – значить, ведеться робота з викорінення корупції із суспільної сфери.”
За рейтингом Corruption Index від Transparency International, Україна посідає 104 зі 180 місць серед країн світу (відкриється в новій вкладці). Вище неї, за рейтингом, знаходяться Об’єднані Арабські Емірати, Саудівська Арабія, Куба, Ангола – країни з недемократичними режимами, де немає побутової корупції, але поширена корупція найвищого рівня – політична. Але рейтинг не демонструє цих тенденцій.
При цьому, зважаймо, що частка корупційних злочинів в загальній структурі злочинності в Україні за останні 10 років становила 4.21%. Для порівняння, частка злочинів проти власності (крадіжка, грабіж, шахрайство тощо) становить приблизно 75%. Про що це говорить?
“Україна – це дійсно країна з непростою ситуацією в питанні корупції. Перед нами – величезне поле робіт, яке, однак, не стає меншим через постійний емоційний накал. Рейтинги і індекси коректно застосовувати тільки задля моніторингу прогресу країни щодо себе; порівнювати нас з іншими країнами некоректно, так само як навішувати на самих себе упереджені ярлики”.
Міф 4. Корупцію неможливо подолати – це наш менталітет.
Східноєвропейські країни, які раніше мали високий рівень корупції, змогли з часом подолати цю проблему – що дозволяє нам розвіяти славнозвісний міф про менталітет. Наприклад, Сінгапур, який у 1960-х роках страждав від системної корупції, зараз вважається однією з найменш корумпованих країн світу. За прикладом позитивних змін також звертаємось до Естонії, Грузії та Польщі.
Досвід країн-сусідів доводить, що корупція не є частиною менталітету суспільства, а радше наслідком неефективних інституцій та відсутності належного контролю.
Андрій Білецький коментує: “За останні роки в Україні спостерігається зростання громадянської свідомості. Не лише державні антикорупційні ініціативи, але й громадські “низові” організації включаються роботу і цим доводять, що українці готові до змін, адже громадський контроль є одним з найефективніших важелів впливу на корупцію”.
Незважаючи на виклики війни, Україна демонструє унікальні досягнення у боротьбі з корупцією – це впровадження системи електронних закупівель ProZorro, створення і робота антикорупційних органів (НАЗК, НАБУ, САП, ВАКС, АРМА), запуск системи електронного декларування, державних цифрових реєстрів.
Безсумнівно, для подолання корупції в Україні потрібна сильна політична воля, узгоджені дії всіх гілок влади та системні реформи, що вимагатимуть тривалих зусиль і стійкості громади. Успіх у цій боротьбі матиме критичне значення для майбутнього України.
Посилання на матеріал ACREC: 4 міфи про корупцію, які заважають з нею боротися – ACREC – Міждисциплінарний науково-освітній центр протидії корупції (відкриється в новій вкладці) .