Народився у місті Житомир. З 2014 року воював за Україну в АТО/ООС. Служив навідником мінометного взводу мінометної батареї. «У серці та пам’яті, мій коханий, залишишся назавжди… Дуже не вистачає, тільки став татом і тебе від нас забрали. Для всіх ти запам’ятався завжди усміхненим, веселим», — написала дружина Тетяна. Поховали в селі Висока Піч на Житомирщині. Залишилися дружина, донька, брати і сестра.
Категорія: Військовослужбовець
-
Григор’єв Олександр
Народився у Литві в родині військовослужбовця. Закінчив ХНУПС. Один з небагатьох українських вертолітників, хто виконував посадку в кратер вулкана Ньямлагіра в Конго. З 2014 року евакуював поранених в АТО/ООС. Після повномасштабного вторгнення у складі екіпажу Мі-8 обстрілював колони ворога. 28 лютого зник з ефіру назавжди — екіпаж загинув від ворожої ракети. Тіла змогли забрати лише після звільнення Київщини. Залишилися дружина і син.
-
Нестерук Дмитро
Народився у селі Осівці Волинської області. У 2019 році закінчив ХНУПС. Служив бортовим авіаційним техніком. З перших днів війни захищав небо України. 28 лютого загинув в екіпажі разом з Олександром Григор’євим та Василем Гнатюком — ворожа ракета забрала життя трьох пілотів. «Зовсім молоді хлопчаки. Пацани ще», — написав побратим Василь Мулик. Залишилися батьки, дружина і новонароджена донечка.
-
Гнатюк Василь
Народився у місті Броди Львівської області. У 2021 році закінчив ХНУПС, здобув фах льотчика-штурмана. Лише три місяці мав перше офіцерське звання. З перших днів війни захищав небо. 28 лютого загинув в екіпажі вертольота. «Василь — світла і щира людина. З дитинства мріяв бути льотчиком, тому впевнено йшов до мети. Радів кожному польоту», — розповіла сестра Наталія. Залишилися мама і сестра.
-
Курочка Євгеній
Народився в селі Миронівка Дніпропетровської області. Закінчив із відзнакою Криворізький автотранспортний технікум. Працював патрульним поліцейським, дільничним інспектором. У червні 2014-го добровольцем пішов на війну. Служив у 42-му окремому мотопіхотному батальйоні «Рух Опору». Брав участь в обороні Донецького аеропорту, боях за Дебальцеве, вийшов із Дебальцівського котла. 26 лютого 2022-го знову став на захист Батьківщини. «Герой, який понад усе любив Україну», — так сказали про офіцера його побратими.
-
Васіч Сергій Вікторович
Народився у Батумі (Грузія) в родині військових. З дитинства любив танки — батько був танкістом. У 2015 році мобілізований до танкового батальйону 14-ї ОМБр. Екіпаж Т-64БВ під його командуванням першим пострілом підбив головну машину ворога, знищив 6 одиниць техніки. Загинув від прямого влучення ПТРК. Того ж дня Макарів було звільнено. «Він справжній воїн та еталонний приклад мужності та найвищого Героїзму», — написав товариш Михайло Шнайдер. Залишилися дружина та двоє дітей.
-
Свинчук Олег
Народився у селі Бережці на Волині. Був наймолодшим у багатодітній родині. Після строкової служби працював у Польщі, але повернувся в Україну з рішенням стати військовим. У 2021 році пішов служити за контрактом до танкового батальйону 14-ї ОМБр. Загинув у танку разом з екіпажем під час бою за звільнення Макарова. «Як почула, що нашого Олежика представили до Золотої Зірки, не могла стримати сліз. Болить аж до неба! Та ми всі так пишаємося ним!», — розповіла класна керівничка Марія Козей. Залишилися батьки.
-
Ступницька Катерина
Народилася у селі Залізниці на Рівненщині. Змалку мріяла про медицину. Закінчила Дубенський медичний коледж. У 20 років уклала контракт із ЗСУ. 8 березня 2022 року під шквальним вогнем евакуювала підбитий екіпаж танка командира роти — врятувала всіх. Повернулась до підрозділу. Ввечері снаряд влучив у медичний штаб. Побратими до останнього розбирали завали, вірячи що Катю можна врятувати. Вулицю в Києві перейменовано на її честь. Залишилися батьки та молодші брати. Власної сім’ї не встигла створити.
-
Раковський Олександр
Народився в селі Висока Піч Житомирської області. Працював електрозварювальником. Коли почалася війна 2014 року, був мобілізований. Брав участь в АТО/ООС. Служив у 26-й артбригаді, потім у 95-й ОДШБр. У 2020 звільнився, будував плани на майбутнє. З початком повномасштабної війни повернувся на службу. «Саша любив життя та хотів жити в мирній Україні. Він мужньо та стійко стояв до кінця», — зазначив брат Євгеній. Залишилися сім’я, брати та сестри.