Категорія: Цивільний

Олександрові було 54 роки. Народився у Дніпрі, наприкінці 1990-х переїхав до Києва. Мешкав у котеджному містечку поблизу села Гавронщина. Музикант — був солістом гуртів «Chicken Smile» та «Говорящая Говядина». Захоплювався фотографією. Загинув від танкового обстрілу будинку. «Він був відкритою, творчою та креативною людиною», — сказала колишня дружина. Поховали на Байковому кладовищі у Києві. Залишилися син Андрій і донька Олександра.

Родом із міста Хмільник Вінницької області. Працював на будівництві за кордоном. Захоплювався риболовлею. Був одруженим, виховував двох дітей. 21 лютого приїхав до Макарівської громади працювати охоронцем полів разом з дядьком Володимиром. Тут їх застала війна. Керівництво не дозволило покинути ферму. Через 11 місяців тіла знайшли в машині на дорозі Макарів — Липівка. «Він був дуже гарною людиною та хорошим братом», — сказала сестра Людмила. Залишилися дружина, двоє дітей, мама і сестра.

Народився на Вінниччині. Закінчив школу та здобув освіту майстра виробничого навчання у місті Хмільник. Достроково вийшов на пенсію. Племінник покликав його попрацювати охоронцем полів у Макарівську громаду. 21 лютого 2022-го поїхали на Київщину, де їх застала війна. Зникли безвісти. Через 11 місяців тіла знайдені в машині на дорозі Макарів — Липівка. «Спокійний, добрий, врівноважений. Як дідусь — узагалі неймовірний», — розповіла дружина Олена. Залишилися дружина, двоє синів, п’ятеро внуків і брат.

Тетяні було 38 років. Народилася у місті Свердловськ на Луганщині. Здобула юридичну освіту. Жила в Макарові останні десять років. Мала власну справу — організовувала дитячі святкування. Доглядала декоративні дерева, мала парник, піклувалася про собаку та кота. Коли почалася повномасштабна війна, була вдома одна. Окупанти використовували мешканців як живий щит. 15 березня 2022 року Тетяну вбили. Залишилися батько, мама, брати і племінники.

Народився та жив у Макарові. До пенсії працював водієм. Мав улюбленого собаку. Родина вмовляла виїхати з селища, але він відмовлявся. 6 березня пішов до брата, щоби передати йому хліба, і потрапив під мінометний обстріл. Тіло лежало на вулиці під постійними ударами. 17 березня його поховали волонтери. «Батько був хорошою людиною. Дуже сумує за ним внучка Соломійка. Я не вірю, що його немає, і щодня чекаю дзвінка», — каже донька Олена. Собака ще місяць прожив сам у домі. Залишилися дружина, донька, внуки, сестра і брат.