Автор: Сергій

Головне управління ДПС у Київській області повідомляє, що обов’язок платника податків обліковуватись у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку) встановлено п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України.
Для взяття на облік за неосновним місцем обліку, платник податків подає до відповідного контролюючого органу Заяву про взяття на облік за неосновним місцем обліку за формою №17-ОПП (далі – заява за ф. №17-ОПП).

Заява за ф. № 17-ОПП може бути подана як до контролюючого органу за неосновним місцем обліку, так і до контролюючого органу за основним місцем обліку.

Взяття на облік за неосновним місцем обліку здійснюється також на підставі:

• повідомлення про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП, та якщо у такому повідомленні платник податків визначив контролюючий орган, у якому бажає стати на облік за неосновним місцем обліку за місцезнаходженням відповідного об’єкта оподаткування;
• заяви для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність за формою № 5-ОПП, та якщо у такій заяві платник зазначив про бажання стати на облік за неосновним місцем обліку в контролюючому органі за місцезнаходженням робочого місця.

У такому разі платник податків звільняється від обов’язку подання до контролюючого органу заяви за ф. № 17-ОПП.

Порядок взяття на облік за неосновним місцем обліку платників податків визначено розд. VII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 із змінами та доповненнями (далі – Порядок № 1588).

Головне управління ДПС у Київській області нагадує, що суб’єкти господарювання – платники ЄП ІІІ групи, які на день припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України використовували особливості оподаткування зі сплати єдиного податку за ставкою 2 %, з першого дня місяця, наступного за місяцем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, втрачають право на використання особливостей оподаткування, передбачених п.п. 9.9 п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та автоматично вважаються такими, що застосовують систему оподаткування, на якій вони перебували до обрання особливостей оподаткування, передбачених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Тобто, платники ІІІ групи, що сплачували єдиний податок по 31 березня 2022 року за ставкою 5 % та перейшли з 01 квітня 2022 року на ставку 2 %, з першого дня місяця, наступного за місяцем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану повертаються знову на сплату єдиного податку за ставкою 5 % з дотриманням обмеження в обсязі доходу, одержаного протягом календарного року, що повинен не перевищувати 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року – не більше 7 585 500 грн.

При цьому дохід, отриманий у період застосування особливостей оподаткування, встановлених п. 9 підрозд. 8 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ, не впливає на застосування спрощеної системи оподаткування надалі з урахуванням усіх обмежень, встановлених для ФОП – платників ЄП ІІІ групи.

Звертаємо увагу, що повернення до попередніх ставок єдиного податку (системи оподаткування) відбувається автоматично, без подання заяви.

Головне управління ДПС у Київській області нагадує, що відповідно до п.п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємства календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком. Податковий (звітний) період починається з першого календарного дня податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) періоду, зокрема, крім виробників сільськогосподарської продукції, які можуть обрати річний податковий (звітний) період, який починається з 01 липня минулого звітного року і закінчується 30 червня поточного звітного року.

Для цілей оподаткування податком на прибуток до підприємств, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, належать підприємства, дохід яких від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва за попередній податковий (звітний) рік перевищує 50 % загальної суми доходу – абз. 2 п.п. 137.4.1 п. 137.4 ст. 137 ПКУ.

Сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) – продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 – 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання – п.п. 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 ПКУ.

Річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку, зокрема:

• платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році;
• виробників сільськогосподарської продукції;
• платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний період, не перевищує 40 млн. грн. При цьому до річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Виробники сільськогосподарської продукції, які для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств відмовилися від застосування «особливого» річного періоду:з 01 липня минулого звітного року по 30 червня поточного звітного року, визначають податковий (звітний) період за загальними правилами, передбаченими для платників податку на прибуток підприємств.

Якщо річний дохід виробників сільськогосподарської продукції від будь-якої діяльності (за вирахування непрямих податків) перевищує 40,0 млн. грн., то податковими (звітними) періодами для податку на прибуток підприємств є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. Якщо ж такий дохід не перевищує 40,0 млн. грн., то такі платники застосовують річний податковий (звітний) період, який починається з 01 січня по 31 грудня поточного звітного року.

Повідомляємо, що з 1 жовтня 2022 року збільшилась сума ЄСВ яку потрібно сплачувати підприємцям за себе та роботодавцям за найманих працівників.
З 1 жовтня 2022 року збільшується розмір мінімальної зарплати, зокрема:

• у місячному розмірі – 6700 грн (на 200 грн більше, ніж було встановлено з 1 січня – 6500 грн);
• у погодинному розмірі – 40,46 грн (на 1 грн і 20 копійок більше, ніж було з 1 січня 2022 року – 39,26 грн).

Отже, з 1 жовтня 2022 року збільшаться:

• мінімальний страховий внесок з ЄСВ, який потрібно сплачувати за основних працівників, – 1474 грн;
• максимальна база для нарахування ЄСВ – 100500 грн;
• ЄСВ для ФОПів-єдинників, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у розрахунку на місяць – 1474 грн.

При цьому ФОПи-єдинники та ФОП на загальній системі оподаткування та особи, які провадять незалежну професійну діяльність та члени фермерського господарства звільняються від сплати ЄСВ за себе з 1 березня 2022 року до припинення війни, а також протягом наступних 12 місяців.

Однак це право не позбавляє права платників ЄСВ добровільно сплачувати ЄСВ за себе та зазначати суми такого ЄСВ в декларації з метою отримання страхового стажу.