З настанням весняного періоду у березні – квітні спостерігається значна кількість опадів, що можуть спричинити підтоплення домогосподарств в різних регіонах України. Такі підтоплення можуть негативно вплинути на стан джерел водопостачання.
З метою упередження погіршення епідемічної ситуації Фастівська районна філія ДУ «Київський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров’я України» рекомендує ознайомитися з Пам’ятками з питань утримання джерел централізованого водопостачання та щодо дій населення під час проходження повені та паводку.
Пам’ятка щодо дій населення під час проходження повені та паводку
Паводок – підйом рівня води, що регулярно повторюється, в річках, озерах ставках і інших водотоках, що супроводжується затопленням значних за площею територій, підйомом рівня ґрунтових вод. Особливу загрозу для протиепідемічного благополуччя паводок створює для жителів неканалізованого приватного сектора житлової забудови.
У разі повені, паводку рекомендується:
- Переконайтесь, що ваше житло не отримало внаслідок повені ніяких ушкоджень та не загрожує заваленням, відсутні провалини в будинку і навколо нього і немає небезпечних уламків та сміття.
- Обов’язково кип’ятіть питну воду, особливо з джерел водопостачання, які були підтоплені, або використовуйте для питних потреб воду гарантованої якості, наприклад – бутильовану.
- Необхідно провести відкачування води з колодязя, провести механічне очищення його зрубу, обробити стінки колодязя (зрубу) 10% розчином хлорного вапна з повторним відкачуванням води. При необхідності відновити «глиняний замок» в колодязя. Лише після цього можна використовувати воду з колодязя для пиття.
- Заборонено вживати продукти, які були підтоплені водою під час повені. Позбавтеся від них та від консервації, що була затоплена водою і отримала ушкодження.
- Все майно, що було затопленим, підлягає дезінфекції.
- Не користуйтесь електромережою до повного осушення будинку.
- Просушіть будинок, проведіть ретельне очищення та дезінфекцію забрудненого посуду і домашніх речей та прилеглої до будинку території.
- Електроприладами можна користуватися тільки після їх ретельного просушування.
Навколо колодязя, розміщеного у водопроникаючих ґрунтах (піски, піщано-гравійні, піщано-галькові) з невеликим (2 м) покриттям супіску, суглинків, необхідно цементувати майданчик радіусом не менше ніж 2 м та з ухилом від колодязя.
Власники бюветів, колодязів чи каптажів джерел зобов’язані щорічно проводити планове обстеження цих споруд, їх поточний ремонт, чищення та дезінфекцію.
Дезінфекцію колодязя починають з визначення об’єму води в ньому. Потім повністю відкачують воду, чистять та ремонтують колодязь, дезінфікують поверхню стінок колодязя методом зрошення, очікують поки колодязь наповниться водою і дезінфікують підводну частину об’ємним способом протягом 6-12 годин. Після цього необхідно провести лабораторні дослідження (не менше двох з інтервалом відбору – 24 години) безпечності та якості питної води в колодязі.
Пам’ятка з питань утримання джерел нецентралізованого водопостачання
Витяг з ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною»
Під час влаштування колодязів необхідно дотримуватись таких вимог:
- Ізолювати колодязь від проникнення поверхневого стоку (дощових і талих вод).
- Влаштування стінок колодязя проводити переважно монолітним залізобетоном, бетонними або залізобетонними кільцями, а за їх відсутності – керамікою, цеглою, каменем або деревом. Стінки колодязя повинні бути щільними, без шпарин.
- Каміння для влаштування стінок колодязя повинно бути з міцних стійких порід та укладатись на цементний розчин.
- У разі використання дерев’яних зрубів слід застосовувати колоди завтовшки не менше ніж 0,25 м, прямі, без глибоких шпарин і червоточин, не уражені грибком, витримані (заготовлені не менше ніж за 5 – 6 місяців до їх використання). При цьому перевагу необхідно надавати таким породам дерева, як модрина, вільха, в’яз чи берест, але можна застосовувати також дуб і сосну (дуб та сосна з початку експлуатації можуть надавати воді присмак та запах). Вінця надводної частини зрубу можна робити з колод або брусів сосни або ялини.
- Підводну частину стінок колодязя потрібно заглиблювати у водоносний горизонт не більше ніж на один метр для кращого його розкриття та збільшення шару води. При слабкому водоносному потоці необхідно розширити зруб колодязя у нижній частині.
- У разі влаштування колодязя в галькових, гравелистих ґрунтах або у скельних породах, що обвалюються, дно колодязя не закріплюють, а у стінках водоприймальної частини передбачаються створи діаметром 15 – 30 мм, розташовані у шахматному порядку через 0,2 – 0,3 м (дірчатий фільтр) для надходження води в колодязь.
У разі влаштування колодязя у піщаних ґрунтах на його дні влаштовують зворотний піщано-гравійний фільтр (із декількох шарів ретельно відмитого піску та гравію з укладанням у нижній частині фільтра дрібних фракцій 0,1 – 1,0 мм, у верхній – великих 2 – 10 мм, при цьому товщина кожного шару 0,1 – 0,15 м, загальна товщина – 0,4 – 0,5 м) або фільтр з пінобетону, а в стінках водоприймальної частини колодязя також влаштовують фільтри з пінобетону. У разі влаштування колодязя у відкритих котловинах на дні колодязя влаштовують гравійні фільтри. - Для опущення в колодязь людини з метою його чистки та ремонту в стінки колодязя необхідно вставити металеві скоби, розміщені у шахматному порядку на відстані 0,3 м одна від одної.
- Наземна частина колодязя (оголовок), призначена для захисту шахти від забруднення та спостереження за водозабором, влаштовується не менш як на 0,8 м вище поверхні землі. З метою захисту від засмічення оголовок повинен щільно закриватись кришкою з металу чи дерева або мати залізобетонне перекриття з люком, який також закривається кришкою. Зверху оголовка влаштовують дашок, навіс або оголовок вміщують у будку.
Колодязі, закриті зверху, необхідно обладнати вентиляційною трубою, виведеною вище поверхні землі не менше ніж на 2 м, отвір слід захистити ковпаком із сіткою. - Для підйому води із колодязя слід застосовувати насоси (краще електрозанурювальні). Зливна труба насоса повинна мати гачок для підвішування відра. У разі неможливості застосування насоса допускається обладнання колодязя коловоротом або міцно прикріпленим “журавлем” з відром для загального користування.
Біля колодязя слід влаштовувати підставку для відер, навколо споруди повинні бути огорожа (радіусом не менше 2 м) з воротами (хвірткою) та стежка із твердим покриттям (від воріт до колодязя). - Для захисту колодязя від забруднення поверхневими стоками слід влаштовувати перехоплюючі канави, які відводять стоки від колодязя, навколо колодязя необхідно робити “замок” із гарно замішаної та пошарово утрамбованої глини чи масного суглинку (глибиною 2 м і шириною 1 м) або бетонувати (асфальтувати) майданчик радіусом не менше ніж 2 м на основі з щебеню товщиною 15 – 20 см та з ухилом від колодязя.
